24 лютого 2022 року о 5:00, за Києвом, міжнародний військовий злочинець, намагаючись «остаточно вирішити українське питання», розпочав масовану атаку із застосуванням усіх видів озброєння на всі великі міста вільної України. Наслідуючи Гітлера, який теж хотів «остаточно вирішити єврейське питання», він наказав своїм військам перейти державний кордон України та атакувати його столицю та міста, об’єкти критичної інфраструктури, аеродроми, Збройні Сили України, вбиваючи на своєму шляху мирних громадян, руйнуючи їхні будинки, школи та дитячі садки. Білорусь приєдналася до атаки на боці Росії. Але щось пішло не так і ця атака захлинулась. Народ України завадив його планам. Його армія була зупинена і почала швидко утилізуватися, втрачаючи за перші кілька днів більше живої сили та техніки, ніж за багато років двох чеченських воєн та сирійську авантюру, разом узяті. Демократичний світ не здригнувся і об’єднався довкола України. Війна Росії проти України – злочин проти людяності. Росія має відповісти за це! Війна не щадить нікого, вона безжальна. Не дивиться ні на регалії, ні на положення або вік – це стихія, стихійне лихо. Війна нелюдська по суті і немає їй жодного виправдання, нам лише залишається засвоїти цей урок і постаратися, по можливості, не допустити подібне в своїх майбутніх поколіннях, коли все це прийде до якого-небудь «логічного» завершення. На нав’язливе питання: «чому це сталося?», – є маса відповідей. На будь-який смак. І на цей рахунок ми застерегли б насамперед самі себе, адже вся правда відома тільки Богу. Нам лише доступна вузька смуга суб’єктивних, в тій чи іншій мірі думок, які інколи мають масу спотворень, та доступна інформація і деякі факти. Намагаючись відтворити події, які передували цій війні і бажаючи якось узагальнити це явище в якусь ідеологему наші редактори прийшли до такої думки: «це війна з народом України, який відстоює свої елементарні права людини». Державний і офіційний курс українського уряду, підтриманого більшістю народу, до і після початку цієї війни – європейські цінності і євроінтеграція, де на чолі повага до прав особистості і суспільства, прагнення до широкого благополуччя і рівноправності. Курс протилежного боку приблизно схожий, але з корективами на пріоритет прав лише окремого можновладського клану перед усім іншим суспільством, де лояльність до думки сильних є майже єдина запорука успіху і благополуччя, а критика вкрай неприйнятна і переслідувана, і всі, хто не згоден є хунта, фашисти, недолюди, карателі, НАТО, ЦРУ, страшні змовники і вони їх природно починають боятися, ховатися з автоматами за спини мирних громадян, розташовувати «гради» і «гармати» в дитячих садах, лікарнях, школах і церквах, навіть погрожують жахнути ядерною бомбою і усецілим терором, руйнуючи українські будинки і цілі населені пункти. Україна – розтоптана і майже знищена цим зловісним монстром, по милості Божій, знайшла в собі сили і струсила з себе цю смертельну імлу. Було не просто. Дуже не просто. Кров. Сльози. Жорстокі, але зовсім не марні втрати. І ніхто не забутий, і ні що не забуте, життя триває, по милості Божій ми ще не зникли. Урок історії засвоєний. Україна – єдина соборна держава, що постала перед Богом більше тисячі років тому. Свобода – це рабська відповідальність. І відповідальність насамперед перед Богом, бо Він Головний, від Нього ніде не сховаєшся і Він спитає за все. Це величезна відповідальність. Слава Україні! Героям слава!