Цей День встановлений в 1983 році Асамблеєю Міжнародної ради з питань охорони пам’ятників і визначних місць (ІКОМОС), створеної при ЮНЕСКО. Відзначається з 18 квітня 1984 року.У 1924 році в СРСР Інструкцією Наркомосу був розроблений Указ (на підставі постанови Всеросійського ЦВК і Раднаркому від 7 липня 1924 року), за яким виконавчим комітетам ставилося в обов’язок стежити за тим, щоб «городища, кургани, могильники та інші місця, що представляють історичну цінність, не розорювалися, не розкопувалися в будь-яких господарських цілях, а в колі пам’яток залишалася б недоторканою охоронна смуга від однієї сажня і більше, залежно від розміру і значення пам’ятки».У 1934 році було прийнято постанову, згідно з якою заборонні заходи Указу стали вважати застарілими і непридатними внаслідок величезного розмаху господарського будівництва.У 1976 році був прийнятий Закон «Про охорону і використання пам’яток історії та культури», але цей закон фактично не працює. На сьогоднішній день ситуація ще гірша – відповідних законів або немає, або їх не дотримуються, пам’ятники, історичні місця та заповідні зони нещадно знищуються, а винні в цьому не несуть, як правило, ніякого покарання.У Європі до історії ставляться набагато дбайливіше, там зберігають навіть історичні ландшафти і пейзажі місцевості. Наприклад, у Франції проводять відновлювальні роботи ландшафтів пам’ятних місць навіть після археологічних розкопок, а на півночі Англії, у практично незайманому вигляді збережений Адріанов вал, що простягнувся на 117 кілометрів, побудований при римському імператорі Адріані для охорони північних рубежів Імперії.В Україні цей день має назву «День пам’яток історії та культури» і встановлен відповідно до Указу Президента України від 23 серпня 1999 року № 1062/99, його відзначають щорічно 18 квітня.